Анжеліка

Весняний день малює свіжі акварелі,
Фарбує ці буденні дні.
Весняний день - король і всі його пастелі
Наводять контури сумні.

Незрима память днів давно минулих,
Короткий спогад знов і знов.
Чого вертаються сюди, кого забув я?
Чи правду, чи свою любов?

Анжеліка, Анже-Анжеліка... (4)

Чого захоче серце, кажуть, те і буде,
Воно мене зігріє, а в душі зима.
Неправду, ой, неправду говорять люди,
Бо серце є - дущі нема.

Вона залишила на мене сподівання,
Та право бачити її у сні.
Що буде жити довше - віра чи кохання,
Залишилось дізнатися мені.

Взято звідси - http://raima.org.ua/ru/livejournal/uu/